| Степівчанка | Дата: Середа, 07.03.2012, 14:54 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Вже запалав у синім надвечір’ї
Жовтавим смутком місяць молодий.
Прийшло безсоння на моє подвір’я
І клянчить чашку теплої води.
Заходь у хату, холодно ж надворі,
Скидай в воді промоклі чобітки.
О, Боже мій! Яка ж печаль прозора
Й легенький щем від дотику руки...
Ну що, безсоння, житимеш у мене?
Та не соромся ж поблиску свічок!
Бо це ж натхнення солодко – скажене
Горить вогнем в багатті балачок.
Тепер у хаті сутінки тепліші,
Бо ми удвох – і що б там не було!
Мої вірші, о, вибач, наші вірші
Печуть думки і зморщують чоло.
А ти болиш і змушуєш страждати.
Я зараз – тільки місяць віджену.
Дай, друже, руку – ось ключі від хати,
Приходь, коли не буде знову сну.
|
| |
| |
| vidok | Дата: Середа, 07.03.2012, 17:05 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| Степівчанка | Дата: Середа, 07.03.2012, 18:43 | Повідомлення # 3 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Дя-ку-ю!!
|
| |
| |
