| Степівчанка | Дата: Субота, 03.03.2012, 10:57 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Скоро вітер пронизливий випере
Неба синього сонячну хустку...
Посивілий мій хлопчику, лицаре,
Не торкайся струни мого смутку.
Бачиш, лід відчахнувся від берега,
Чуєш, пахне повітря вербою...
Зачерпни мені в пригорщі березня,
Що так щедро розлився водою.
Жаль, що мрії рожевою кулькою
У болото упали безкрилі,
А душа набубнявіла брунькою
І змерза без горіння і сили.
Пестять смуток легесенько пальчики –
Здичавілу з роками прикрасу...
І вистрибують сонячні зайчики
З ручаїв невгамовного часу...
|
| |
| |
| vidok | Дата: Субота, 03.03.2012, 13:15 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Сподіваюсь, душа ще розпуститься гарною квіткою... 
Повідомлення відредагував vidok - Субота, 03.03.2012, 13:16 |
| |
| |
| лелека | Дата: Неділя, 04.03.2012, 00:42 | Повідомлення # 3 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Дуже гарно змальовуєте природу.
Просто захоплююче!
Бачиш, лід відчахнувся від берега,
Чуєш, пахне повітря вербою...
Зачерпни мені в пригорщі березня,
Що так щедро розлився водою.
|
| |
| |
