Степівчанка | Дата: Субота, 03.03.2012, 10:57 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Скоро вітер пронизливий випере Неба синього сонячну хустку... Посивілий мій хлопчику, лицаре, Не торкайся струни мого смутку.
Бачиш, лід відчахнувся від берега, Чуєш, пахне повітря вербою... Зачерпни мені в пригорщі березня, Що так щедро розлився водою.
Жаль, що мрії рожевою кулькою У болото упали безкрилі, А душа набубнявіла брунькою І змерза без горіння і сили.
Пестять смуток легесенько пальчики – Здичавілу з роками прикрасу... І вистрибують сонячні зайчики З ручаїв невгамовного часу...
|
|
| |
vidok | Дата: Субота, 03.03.2012, 13:15 | Повідомлення # 2 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Сподіваюсь, душа ще розпуститься гарною квіткою...
Повідомлення відредагував vidok - Субота, 03.03.2012, 13:16 |
|
| |
лелека | Дата: Неділя, 04.03.2012, 00:42 | Повідомлення # 3 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Дуже гарно змальовуєте природу.
Просто захоплююче!
Бачиш, лід відчахнувся від берега, Чуєш, пахне повітря вербою... Зачерпни мені в пригорщі березня, Що так щедро розлився водою.
|
|
| |