| Степівчанка | Дата: Неділя, 26.02.2012, 13:17 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Вибач, завдаю тобі мороки...
Ти ж спішиш у стомлені ліси.
Дай мені жоржину жовтооку
З голубими віями роси.
Ллється злива світло-золотиста
В голубінь невипитих криниць...
Дай мені каштанове намисто
З блискітками сонячних зіниць.
Ти ж сипнула з кошика причастя –
Роси-самоцвіти по траві.
Кинь в мою долоню дрібку щастя –
В тебе ж стільки зерен в рукаві.
В листі осінь вибива узори...
О, яка насичена блакить!
Де ж ті крила – свiтлі і прозорі,
Щоб до Бога можна долетіть?
|
| |
| |
| Антонина | Дата: Неділя, 26.02.2012, 14:44 | Повідомлення # 2 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 33
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| vidok | Дата: Неділя, 26.02.2012, 16:01 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| marta | Дата: Понеділок, 27.02.2012, 03:47 | Повідомлення # 4 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| крила ті у тебе за спиною
інколи невидимі в імлі...
та прекрасний час коли судилось
з янголом ходити по землі...
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
Повідомлення відредагував marta - Понеділок, 27.02.2012, 07:00 |
| |
| |
