| Степівчанка | Дата: Неділя, 26.02.2012, 13:14 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Аж навпіл згинаюся, тягнучи з берега гілля...
О, зараз нап’юся з криниці смачної води!
Під хатою сяду і хліба наїмся із сіллю.
Що дивишся, Осінь, зі мною до двору ходи!
Що, зовсім негарно старенька прогнулась покрівля?
І геть повалявся трухлявий від часу тинок?
Зате поза хатою стільки усякого зілля,
А прямо під вікнами – квітів ясний килимок!
Ти чуєш, цвіркун серед жовтня здурів і регоче?
Ще ж зовсім не вечір, і бавиться сонце в траві!
Чому ти округлила темно-оранжеві очі?
В селі ми із кицькою – дві тут істоти живі!
А от не здаємося, бачиш, життям одержимі!
Прогрес аж по вуха навічно в болоті загруз.
Та в кожній хатині всіх зайд, що ідуть для наживи,
Стрічає з покуття із пальцем піднятим Ісус.
З тобою ми зараз дровцят нарубаємо трішки,
На пічці картоплі наваримо нам на обід.
Сідай, ти ж стомилася бігати селами пішки,
Багрянець трусити і золото сипати вслід...
|
| |
| |
| Антонина | Дата: Неділя, 26.02.2012, 14:48 | Повідомлення # 2 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 33
Статус: Offline
| О... який позитивний вірш!
|
| |
| |
| vidok | Дата: Неділя, 26.02.2012, 15:52 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Степівчанка, який світлий вірш!!!
|
| |
| |
