Степівчанка | Дата: Неділя, 15.01.2012, 21:44 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Та де ж ті сни, якщо не сплять зірки І стука місяць променем у шибку, А вічний смуток солодко - гіркий Від ночі відпенехав добру скибку!
Та що збирати в кошик грона хмар? Вони ж на дотик – майже безтілесні. З них п’ють русалки голубий нектар, Купаючись у синім піднебессі.
В мені ж полум’яніє ще любов, Мов захід сонця, мов квітки торішні. І в безкінечності думок і молитов Я здатна ще народжувати вірші.
І кожен вірш болить в душі мені – Це неповторна радість і тривога. А принц, мій принц, на воронім коні Вже другий рік, як поскакав до Бога.
|
|
| |