| Степівчанка | Дата: Неділя, 15.01.2012, 21:44 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Та де ж ті сни, якщо не сплять зірки
І стука місяць променем у шибку,
А вічний смуток солодко - гіркий
Від ночі відпенехав добру скибку!
Та що збирати в кошик грона хмар?
Вони ж на дотик – майже безтілесні.
З них п’ють русалки голубий нектар,
Купаючись у синім піднебессі.
В мені ж полум’яніє ще любов,
Мов захід сонця, мов квітки торішні.
І в безкінечності думок і молитов
Я здатна ще народжувати вірші.
І кожен вірш болить в душі мені –
Це неповторна радість і тривога.
А принц, мій принц, на воронім коні
Вже другий рік, як поскакав до Бога.
|
| |
| |
