| К@труся | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:20 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 7
Статус: Offline
| Моя душа стояла під вікном
І обережно стукалася в шибку...
Її не чули... Тільки листя з крон
Щось шепотіло, падаючи стрімко...
Моя душа стояла під дощем,
Що змінювався снігом, вітром, градом...
І стукала, і стукатиме ще...
А може, впустять? Може, будуть раді?
А може, через сотні довгих днів,
Уранці збуджені невтомними шпаками,
Зупинять якось погляд на вікні,
А там - душа, обернена у камінь...
|
| |
| |
| sevama | Дата: Неділя, 11.12.2011, 02:09 | Повідомлення # 2 |
 Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 153
Статус: Offline
| Потрясаючий вірш... Дай Боже, аби не збувся. Нині пригадувала тебе і вірш про золоті дощі. Ото би його на конкурс "Урбаніка"
|
| |
| |
| лелека | Дата: Понеділок, 12.12.2011, 18:36 | Повідомлення # 3 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Сумно, вдумливо
|
| |
| |
| vidok | Дата: Вівторок, 13.12.2011, 13:02 | Повідомлення # 4 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Спасибі за гарний вірш.
|
| |
| |
| krabat | Дата: Вівторок, 20.12.2011, 23:42 | Повідомлення # 5 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
| К@труся,
не треба в камінь ... краще у троянду)
|
| |
| |
