Гаррі | Дата: Четвер, 12.01.2012, 22:20 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 28
Статус: Offline
| Підхопить, покрутить – та й кине додолу Торішню солому січневий норд-ост, На землю батьків, по-зимовому голу, Народного щастя останній форпост.
І скирта у неї вгрузає неначе, Спрокволу - отак, як прабатьківський хлів. А там верещить поголів’я свиняче, Та мушу трудитись, бо прадід велів.
І треба ставати щодня до роботи – Тверезим чи п’яним, веселим чи ні, Озувши прабабині гумові боти. Дружина жирує - вона в Тульчині.
Розгойдує вітер черешні та вишні, Гілки у пакетах якихсь. ПХВ. Знімаю і спалюю - свіжі й торішні. Єдине, що бачу - сучасне й нове.
12.01.2012
І вантажник з цегельного заводу чи ДБК може бути поетом.
|
|
| |
Оксанка | Дата: Четвер, 12.01.2012, 22:55 | Повідомлення # 2 |
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| гарно. реально. життєствердно. але отут Quote (Гаррі) Та мушу трудитись я би змінила на "І мушу", бо ти ж не заперечуєш, а підтримуєш чи пояснюєш.
Мрії збуваються ! :)
|
|
| |
vidok | Дата: Четвер, 12.01.2012, 23:59 | Повідомлення # 3 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
|
|
|
| |
Bab4ik | Дата: Субота, 14.01.2012, 02:05 | Повідомлення # 4 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 209
Статус: Offline
|
|
|
| |