| vidok | Дата: Середа, 04.01.2012, 13:45 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| ХАТА
Непоказна, моя старенька хато,
Чого сховалась за бузок і виноград?
Хіба то сором, що років багато?
Он посивів і сохне твій ровесник-сад.
Нехай сусідки дивляться пихато
З високих цоколів – у "шубах", плитці, склі...
Ти ж не зважай, адже мій дід і тато
Звели тебе з пісень, щоб дух життя не стлів.
І пам'ять стін тримає чіпко й досі:
Дівчата й хлопці місять місячний заміс –
Веселі всі, розхристані і босі ...
Жорстокий вік у вирій їх давно заніс.
Моя селяночко, біленька хато,
Чого сумуєш, зажурилася чому?
Чи спомин-біль прийшов бездушним катом,
Що не сховаєшся й не спалиш, як чуму.
Хіба ж забудеш, як урвали стріху,
Щоб корівчину дотягнути до весни.
Ото вже мали комунари втіху,
Як півсім'ї за рік пішли у вічні сни.
Ти ще ховала ворогів народу.
Якби могли, – тобі дорога у Сибір.
А ще жінки, не скривджені на вроду,
Несли тобі дітей – ось до недавніх пір.
Ти їх гойдала ген під саму стелю,
Аж від колиски повгинались сволоки,
Які були в пучках любистку й хмелю,
Щоб запах дому потім кликав всі роки.
Ти пам'ятаєш все – війну і голод,
Біду і горе, щастя й радість, наглу смерть...
Ти рятувала всіх у лютий холод,
Благословляла пережити круговерть.
Ти знаєш те, чого не варто й знати.
Ти бережеш в коморі море таємниць,
Де їм довіку в пам'яті конати,
Як згаслим зорям, що упали до криниць.
Моя свята, моя рідненька хато,
Чи відчуваєш, що зостанешся сама,
Бо нас межа розщепить наче атом,
І наші душі болем вибілить зима.
20.11.1999 р.
|
| |
| |
| Степівчанка | Дата: Неділя, 26.02.2012, 13:10 | Повідомлення # 2 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| vidok | Дата: Неділя, 26.02.2012, 15:40 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Дякую!
|
| |
| |
