Дата: Середа, 25.01.2012, 13:30 | Повідомлення # 1
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
*** Як тільки крик роздер зі страху темну тишу, Дванадцять старців оточили моє ложе І стали жебрати життя – по черзі кожен, Немов боялись, що на чорний день залишу.
Я гнав їх геть, не помічав і знову кликав, Вони ж на те, здається, зовсім не зважали, Зелене жито по стеблині собі жали, Бо вітровій його до смерті вже засмикав.
Та ось колосся ще не скошене схилилось, Щоб у розкрилені обійми тихо впасти. І за женцями вже прийшов їх мудрий пастир, Бо десь життя з кохання щойно народилось. 21.03.2000 р.
Повідомлення відредагував vidok - Середа, 25.01.2012, 21:42