| Oleksa | Дата: Неділя, 30.11.2014, 23:38 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 12
Статус: Offline
| Ця злива, ці янголи каменем кануть згори – на місто, якому лишилося жити до ранку, де осінь трясе дукачами, неначе циганка, і крають свідомість холодні північні вітри. Згори і позбудься того, що на світі трима, того що до тебе ніколи не мало стосунку – життя довжиною в одну чорно-білу парсунку завжди наодинці з собою або усіма. Нема і не буде цієї нічної пори цієї нічної пори і тебе поза нею…
…І ти уповільнюєш крок на безлюдній алеї, як равлик, що вічно повзе по підніжжю гори.
16 – 11 – 2013
|
| |
| |
