| Oleksa | Дата: Неділя, 30.11.2014, 23:27 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 12
Статус: Offline
| Ця печаль тебе з’їсть, переточить слова на полову, прокрадеться вужем у самісіньку пазуху снів – ти не спатимеш ніч, ти куритимеш знову і знову, зотліваючи так, як вогонь цигарковий дотлів.
В голові загуде, як від склянки ямайського рому, як від вітру доріг, що життя твоє навпіл лама – доля випише нас із вселенського цього дурдому у безжалісний світ, де ніколи нікого нема. І на тебе давно в цьому світі ніхто не чекає – всі зійшли нанівець і запалися всенькі сліди. Тільки янгол стоїть на розпутті між пеклом і раєм – в тебе є аусвайс, але він не пускає туди.
А тобі все одно, бо ідеш звідусіль у нікуди, і до чого тут я, і який там, до біса, маршрут? Вимирають творці, залишаються різні паскуди – їх і смерть не бере, бо вони ані там, ані тут.
Тільки туга твоя – як вірші, що написані всує, як розхристана ніч, як обірвана перша струна…
Розплатися за все, що печаль тобі ця наримує. Не питай про ціну – бо яка там, до біса, ціна…
|
| |
| |
