Дата: Вівторок, 27.12.2011, 18:23 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
«Душа моя, послухай! Як яблуня в цвіту…» П.Тичина
У житті пастила не щодня до обіду, Лише інколи, тільки у свято під дзвони.
Я напружилась наче дроти телефонні, Я напружилась, наче я постріл в сусіда… Я напружилась, наче візок інвалідний На четвертій сходині між пеклом і раєм…. Так буває….я знаю…в житті так буває…
Тільки серце волає, і серце голосить, Тільки просідь уже довжиною, як осінь, Тільки просо розсипалось пружно і просто, І незграбні долоні не ладні збирати…. Я зберу….до зернини…я мушу зібрати….
Отченаш промовляють судини і жили, Капіляри несуть життєдайну поживу, Будем жити іще… трохи мусим пожити…. Кров пульсує і грає запеклий свій марш: Отченаш. Отченаш. Отче наш! Отче Наш!
У житті пастила не щодня до обіду, Лише інколи, тільки у свято під дзвони…. Я купила сьогодні в крамничці ікону...
Я приїду…ти чуєш?...колись я приїду………….
21.07.2011
Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.