Дата: Вівторок, 27.12.2011, 18:08 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
Цій битві судилося стати кривавою, навіть, не бойнею, а розправою. Будеш чи ні торгувати краплями мого поту? краплями сліз моєї дикої спини?
Ти бережеш мене, бо знаєш – сама загину. Скоро. – Жага не в міру і пити більше, щоб воювати треба. Я скоро загину Наступна зупинка – небо.
Тебе не питатиму, власне, нікого. – Просто ковтатиму воду і витріщатимусь в простір. – Вперед!
Шукай мене там, де куцими краплями падає дощ…
Шукай мене там, де високий попит на слину і отруєні стріли.
Хоча, про що говорити? – Я скоро загину. Я скоро зустріну себе в своїх очах…
Ти будеш мене пам’ятати крилатою, ти будеш мене називати розплатою за свій страх…
Цій битві судилося стати кривавою – мені аж ніяк не вистачить пари рук…
Співай! Якщо хочеш пізнати блаженство!
Стій! І життя омине тебе, як стовп!
Будеш чи ні торгувати – вже не важливо, я скоро загину, я там, де куцими краплями зливу дощ починає… Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.