| Татарівна | Дата: Вівторок, 27.12.2011, 18:07 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| Того дня, коли боги боролись і списи метали,
того дня, коли сонце проміння своє вкоротило
(бо білявки не в моді тепер довгокосі, це ж знамо,
бо у тій перукарні небесній день знижок шалених).
Того дня, того самого дня – він почався о п’ятій,
він закінчився о двадцять першій, добігши своє,
того дня завіконня гірке заснувало металом –
задощило, розтерло по склі усе чорне, все біле,
пішка в темній сутані добігла до фінішу – Дама!
І валету у комір повелителька яблук зелених
білі сльози ронила – ридала! Не могла не ридати…
І щось там оголошував пещений конферансьє.
Байдуже, якії в картини обводи,
Аби малювання майстерне.
|
| |
| |
