Татарівна | Дата: Вівторок, 27.12.2011, 18:07 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| Того дня, коли боги боролись і списи метали, того дня, коли сонце проміння своє вкоротило (бо білявки не в моді тепер довгокосі, це ж знамо, бо у тій перукарні небесній день знижок шалених). Того дня, того самого дня – він почався о п’ятій, він закінчився о двадцять першій, добігши своє, того дня завіконня гірке заснувало металом – задощило, розтерло по склі усе чорне, все біле, пішка в темній сутані добігла до фінішу – Дама!
І валету у комір повелителька яблук зелених білі сльози ронила – ридала! Не могла не ридати…
І щось там оголошував пещений конферансьє.
Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.
|
|
| |