| Татарівна | Дата: Вівторок, 27.12.2011, 18:03 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| «МОЇЙ ЛОРЕЛЯЇ»
…очима мого чоловіка
Їй хочеться бути одною із німф,
чи музою, а чи мавкою,
вона поламалась,
застрягла, як ліфт
десь поміж четвертою-п’ятою
небесними сферами…
Вона обросла цяцькуванням дурним,
помадами, сумками, шафами
і стала такою, як всі, як вони,
і стала небесною мавпою…
тримає у лівій банана вона,
у правій трима портмоне
і думає, може, бананом отим
пів світу й пів царства возьме?...
у люстерко дивиться, й мліє – на раз! –
їй видиться, певно, Орфей
воно ж – тільки мавпа, ще й хворе на сказ,
ще й повне шалених ідей.
…Ні-ні, Лореляє моя, не сумуй,
образу мою ти прости,
ти хочеш так бути одною із німф,
то вір же, що німфа є ти.
Хай світяться очі блакитні твої
небесним і хижим вогнем,
я мавпу небесну все ж бачу в тобі,
та змовчу, бо хочу тебе…
Байдуже, якії в картини обводи,
Аби малювання майстерне.
|
| |
| |
