Середа, 19.06.2024, 23:14
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | ЧАЄпиття - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Татарівна  
ЧАЄпиття
ТатарівнаДата: Вівторок, 27.12.2011, 17:56 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
Вмерти - і не прокинутись зранку,
й не бути готовою до чаєпиття.
Не думати про негаразди, гоніння
на вільних, на босих – тих,
що стрибають з даху,
що йдуть попереду, циркулюють
мов кров всесвіту -
навколо землі
спокушають тіні і мерехтять.

Лови! – і лови твої увінчаються успіхом!
Дивлюсь. – І дива приходять в мої очі.
Живу. – І життя примушує змінювати життя.
А як вмерти, коли чаєпиття – священний
обов’язок довгого сумного ранку?
Без цукру. Буває гірко, або вишукано-гірко, чи приємно
і нудно від жовтого цукру, коли
неочищений солод раптом накриває горлянку,
мов целофан, чи яскраві слова про
все те, що ти хочеш почути саме сьогодні.
І зараз я зумію злетіти, якщо не спиниш
мої поривання, мої гріхи, мої надії
залишаться тільки солодкою
целофановою обгорткою. Зашурхотить
між пальцями і злетить, як божественна
срібна птаха. До висот, до третього ока
бетонного хмарочоса…


Байдуже, якії в картини обводи,
Аби малювання майстерне.
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2024
Економічна освіта