Татарівна | Дата: Вівторок, 27.12.2011, 17:55 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| Коли зранку пульсує навколишнє, витанцьовують мухи білі, зображаючи дивні фрески про життя прийдешніх. Укриваючи нечепурні лавки обезкровленими тілами, ховаючи від світу світ, а від мене твої солодко-сонні очиська. –
Відчуваю, що я одна із решти Знекровлених хомо хобіліс, що пройдуть з небуття – в забуття… Чи волай, а чи мовчи - не розсунуться хмари, підперті стовпами струм не зникне і не струсоне твої сонно-солодкі очиська.
Просто крапає крапля краплинно, і невпинно цей день зображає блаженства кривляння.
Я сідаю в сріблясту машину. – І неквапно вона від’їжджає. І кінець запитанням…
Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.
|
|
| |