Дата: Вівторок, 27.12.2011, 17:54 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
Ця межа поділяє життя На життя і на втому, На прискорене серцебиття І на згорблену спину. Я спиняюсь на мить – запитати Чому безупинно, Стоголосо патякає кров В голові задубілій? Мить минула. Розмова Порожня і терпить фіаско.
Я твоя подорожня, А часом – усміхнена маска…
Наш омлет підгорів, Сонце встало сьогодні на дибки. Ти співав, як умів – Контрабас. Так… він схожий на скрипку.
Тільки корпус…та голос не той - Не чекай на тремтіння Утомилась, коли вітер віяв, Коли ковила Колихала наш степ, сотні віял Згубивши й забувши.
Ця межа розділяє життя Та поєднує душі. Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.
