Дата: Середа, 08.02.2012, 14:09 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 33
Статус: Offline
Ангел
Вона, та смуглявка, що зараз іде по алеї - З думками сама, але так, ніби з кимось (удавано), Вона, як і безліч звичайних безликих людей, Безпам’ятно мріє в минулому бути ангелом.
...Як в неї були тоді білі незаймані крила З м’якесеньким пір’ям... Ті крила - великі і дужі, Такі, щоби високо в небо здіймати уміли Її неземну на землі обважнілу душу.
...В житті не фартило, лиш зрідка бувала щаслива - То, може, не білими крила були, а чорними, Та якось упала на них божевільна злива?.. Вона би і чорним раділа по-ангельськи. Чом би й ні?
Їй дуже хотілося знати, що в цім її тілі Жив ангел. А крила?.. - кимсь зрізано / вирвано / спалено, Обрубки відпали, рубці зажили, і в лініях Гнучкої спини хтось колись упізнає ангела.
