Дата: Вівторок, 10.01.2012, 15:15 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 54
Статус: Offline
Ще мить і планета забуде, що ми існували, Ще крапля і небо над нами відкриє море. У хмари вгризаються сірі примари-причали, Розпеченим снігом на щастя лягає горе.
Запиленим нотам мелодій ніхто не напише, Запаленим іскрам очей тільки мить горіти, Чумацьким шляхом підіймаючись вище і вище, Де зорі холодні так прагнули нас зігріти.
Ми станемо завтра одними з мільйонів молекул, Що простір заповнюють втомленими тілами. Допоки не вибухне зірка нова десь далеко І ми у вогонь її кинемося серцями.
далеко-молекул, існували-причали 