Sametoia | Дата: Субота, 31.12.2011, 14:35 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
| Ти уже не лякаєшся власних сивин і уже розумієш тепер ти, що усе в цій одвічній Містерії Змін Залишилось нам в спадок від мертвих. Отже, Правди Жадаючий, сам обирай (бо усе це – “допоки не смеркло”...): як назвеш ти життя – Переораний Рай?.. Збанкрутіле Чистилище?.. Пекло?.. Зазирни у натомлене серце своє: чи жада воно слави, багатства? Може, щастя у тебе давно уже є, якщо мрієш про “щось” – не про щастя? Справді, грати виламувать ми – мастаки! А щоб дихалось легко й не гірко, досить інколи просто побити шибки, або просто відкрити кватирку. Чом шукаємо завжди “таємні ходи”?.. Чом, змагаючись з мурами міццю, розваливши тюрму, ми затим назавжди залишаємось, згаслі, на місці? Чом уперто віршований “диспут” ведем – розбиваєм на ямби й хореї і дорогу в єдиний Єдиний Едем, і дорогу до Гіпербореї? Ти боїшся?.. Ти мариш?.. Ти стогнеш?.. Між тим, доля врешті сама себе виявить – поверни лиш невпинну первинність Мети, розчахнувши Можливостей Віяло.
|
|
| |
лелека | Дата: Субота, 31.12.2011, 16:21 | Повідомлення # 2 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Приємно читати справжніх поетів. дякую.
|
|
| |