Sametoia | Дата: Понеділок, 19.12.2011, 12:02 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
| (навіяне картиною Івана Марчука)
Так болить, що забудеш, як звати… А до висі ще потяг таю! Птиці, як на призначене свято, прилітайте на осінь мою. Прилітайте! Покличте навзаєм. Вам накрию степи, як столи. Привітайте мене з урожаєм, срібнокрилі мої ангели. Лише вам я приречено вірив – бився, рвався, звільнявся од пут. Хай «послушники» линуть у вирій. Бунтарі, залишайтеся тут! Як послів, одарю вас дарами (будуть ті «хабарі» чималі…) – не шпаківні збудую, а храми на своїй непорочній землі. Може, й досить, пресвітлі чугайстри, аби ви прокричали згори: «Потрудився на славу ти, Майстре! Вільно жив, то достойно й помри!» Серафими мої стоголосі, я ваш спів і понищеним чув. Прилітайте-спішіть в мудру осінь! Разом з вами ще в зиму злечу.
|
|
| |
лелека | Дата: Субота, 31.12.2011, 16:16 | Повідомлення # 2 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| Чудовий вірш!
|
|
| |