| Sametoia | Дата: П`ятниця, 08.06.2012, 14:15 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
| Нас тільки рух рятує від поразок!
Томи “елегій”, друже мій, – сміття:
лиш він – натхнення, прагнення подразник
і сенс життя.
Чуттям небес набухли пружно вени...
На множину розбилась однина...
Дивись, ізнов червоний кінь Гогена
збіг з полотна.
Він – ще не раб: розбурханий, ігривий!
Туди, де сонце тоне в ковилах,
лечу на нім, тримаючись за гриву.
І без сідла!
У синю даль, у теплий росний квітень,
у мрії, у пісні – од бід і тавр!
Я – не людина, він – не кінь: ми – вітер,
стрімкий кентавр.
Пульсує світ – гудуть сердець тамтами.
Вмира в мені зачерствілий “естет”:
я відчуваю твердо копитами
цілинний степ.
Знов у якомусь вимірі “четвертім”
струмую чистим вільним, як вода!
Мені пилком безсмертника безсмертя
на обгорілі вії осіда.
Мовчать набридлі сурми і куранти.
Ледь зблисне мить – злітаю враз у ній!
Пригадую дитинства “есперанто”
і розумію птиць і плазунів.
Минаю села й звурджені міста я,
воюють де “палаци й халабуди”...
Вже ні добра, ні зла не пам’ятаю,
бо чую лише гасло: “Далі буде...”
Не визнаю... не визнаєм ще пута –
я + мій кінь.
І хочемо (і хочу!) далі бути
повік-віків!
|
| |
| |
| Лінутя | Дата: П`ятниця, 08.06.2012, 17:05 | Повідомлення # 2 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
| Quote (Sametoia) я + мій кінь.
 арифметика в поезії...Цікаво
|
| |
| |
| Sametoia | Дата: Субота, 09.06.2012, 10:00 | Повідомлення # 3 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
| А чому б і ні? 
|
| |
| |
