Дата: Четвер, 15.03.2012, 18:34 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 39
Статус: Offline
Усе тут накипалося спокону до повного єднання і злиття… Її по-іншому й не зробиш, ніж іконно, оцю Картину Українського Буття. Її по-іншому не варто і робити, бо як ще наживеш чуття живі, залишившись самотнім-серед-світу? Це – карб «Щаслива радість на крові»! Без неї ти й забудеш – родом звідки. Без неї втонеш в (золотих!) пісках. Отак виболюй – квіточку до квітки, лист до листка і колосок до колоска… Твори цю Істину закохано і дивно, не пожалкуй ні рим, ні кольорів, щоб навіть той, хто вже забув родинне, побачивши, заплакав і прозрів! Не пожалкуй ні співу і ні крику, втань у оце Безмежжя просто й сам, щоб той, хто вмер, закам’янів навіки під ним, таки здригався й воскресав! Метнись душею ще вирами синіми (бо ти ж і Небо вистраждав колись!) – лиши цей Заповіт Завітний синові: «Свій край – як рай!» І прихились… І помолись…
