Дія одного з найбільш відомих романів видатного французького письменника Віктора Гюго (1802—1885) «Собор Паризької богоматері» (1831) відбувається в Парижі наприкінці XV ст. Духовну красу, щедрість серця народу, що втілені в образах Есмеральди і Квазімодо, Гюго протиставляє бездуховності й жорстокості похмурих сил феодально-церковного середньовіччя, представлених фанатиком і бузувіром архідияконом Клодом Фролло та егоїстичним дворянином Фе-бом де Шатопером. Важливу роль у творі відіграє собор — символ цієї складної історичної епохи.
